12 грудня консультанти КУ «ЦПРПП» Галина Романик та Оксана Ковалик за участю голови Комісії у справах молоді ЛА УГКЦ, сотрудника парафії св. Юрія м. Яворова, адміністратора парафії св. Миколая с. Чернилява та лідера гурту «PopryVse» отця Степана Мишковського провели тренінг «Радість виховання» для учителів Яворівської територіальної громади.
З кожним роком серед батьків і вчителів все частіше порушується питання виховання дітей. Педагоги стверджують, що вони мають навчати, а не виховувати. Водночас батьки наголошують, що у всіляких поведінкових негараздах серед учнів винні вчителі.
То чи мають вчителі виховувати дітей? Чому взагалі триває дискусія з питань виховання в школі? Як на дітей впливає це протистояння і чи можна говорити, що школа винна у неприйнятній поведінці дитини?
Але перед тим, як спробуємо розібратися з цими та іншими запитаннями, варто усвідомити одну важливу річ: виховання – це не лише про поведінку під час уроків. Виховання – це величезний комплекс факторів впливу на формування особистості, воно не починається зі шкільної парти чи з групи у дитячому садку.
Тож на тренігу ми запропонували змінити формат виховної роботи в школі. Тому що сучасний учитель – це не лише «предметник», а й знавець дитячих душ, вихователь. Зрозуміти світ дитини дуже складно, вона потребує допомоги дорослих. При цьому допомогти може тільки той, хто сам достатньою мірою володіє знаннями про цей новий світ, приймає все нове і сам здатний змінитися. Такою особистістю є вчитель. На нашу думку, сучасний учитель, як носій цінностей, характеризується вірністю гуманістичним і демократичним цінностям, повагою до дітей, умінням навчати й спрямовувати дитячий колектив на добрі й важливі справи, прагненням до самовдосконалення, вивчення кращого педагогічного досвіду, інновацій в освіті, комунікацією зі своїми колегами, причому є прикладом у повсякденності (у побуті, культурі поведінки, у ставленні до навколишнього світу, рідних, близьких, друзів, колег).
Учні дивляться на педагога як на професіонала виховання, який, навчаючи інших, сам має бути близьким до взірця культурної, вихованої людини. Кожна позитивна риса особистості педагога (справедливість, ерудованість, доброзичливість, почуття гумору) підмічається учнями і викликає бажання її наслідувати. Привабливий, популярний педагог навіть без спеціального наміру передає учням певні якості власної особистості. Однак водночас так само швидко та безпомилково діти помічають такі вади, як недоброзичливість, нечесність, заздрісність, скупість, неврівноваженість, дратівливість, невпевненість у собі, образливість, надмірну педантичність, відсутність почуття гумору, завищену самооцінку тощо. Усе це робить неефективною таку важливу педагогічну зброю учителя – його особистий приклад.
На тренінгу консультанти запропонували вчителям різноманітні вправи, під час виконання яких розбирали, які якості і цінності має закласти школа, а які родина.
Власне про загальнолюдські цінності говорив отець Степан Мишковський. Зокрема обговорили поняття служіння та детально розглянули дві заповіді Божі. Любити Бога та любити ближнього, як себе самого, – найголовніша заповідь у Законі, виконання якої допомагає нам осягнути життя вічне. Ця заповідь любові містить весь Декалог: порушуючи одну з десяти заповідей, ми порушуємо заповідь любові до Бога чи до ближнього, а дотримуючись заповіді любові, ми зможемо виконати і всі інші. Тож Любов до Бога та ближнього – дві заповіді, які становлять основу нашого життя.
У невимушеній, затишній атмосфері із запахом ароматної кави учителі провели цікавий та насичений день, отримавши багаж корисної інформації та невеличкі подарунки на згадку у переддень св. Миколая.
Щиро дякуємо за неодноразову спонсорську допомогу керівнику ТМ” Komil” Хархалісові Володимиру Романовичу.
